Роз’яснення від Держпраці щодо трудового договору з нефіксованим робочим часом
Поняття та особливості застосування трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем (у тому числі роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати визначену роботу, а роботодавець – виплачувати заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.
В Україні, відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю, існує особливий вид трудового договору – договір з нефіксованим робочим часом. Його головна особливість полягає у відсутності чітко встановленого графіка роботи: працівник залучається до виконання завдань лише тоді, коли роботодавець має для нього роботу.
При цьому важливо:
роботодавець визначає необхідність, час та обсяг роботи, але погоджує з працівником режим та тривалість виконання;
дотримуються вимоги щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку;
кількість таких договорів у одного роботодавця не може перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів;
заробітна плата виплачується за фактично відпрацьований час.

