Поняття та особливості застосування трудового договору з нефіксованим робочим часом
Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем (у тому числі роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати визначену роботу, а роботодавець – виплачувати заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.
В Україні, відповідно до статті 211 Кодексу законів про працю, існує особливий вид трудового договору – договір з нефіксованим робочим часом. Його головна особливість полягає у відсутності чітко встановленого графіка роботи: працівник залучається до виконання завдань лише тоді, коли роботодавець має для нього роботу.
При цьому важливо:
роботодавець визначає необхідність, час та обсяг роботи, але погоджує з працівником режим та тривалість виконання;
дотримуються вимоги щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку;
кількість таких договорів у одного роботодавця не може перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів;
заробітна плата виплачується за фактично відпрацьований час.
Працівник, який працював за договором з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право вимагати від роботодавця укладення строкового або безстрокового договору на загальних умовах.
Де отримати консультації:
за допомогою сервісу «Інтерактивний інспектор» – телефон: +380963546691, e-mail: interaktyvnyyinspektor@gmail.com;
безпосередньо в Управлінні інспекційної діяльності у Рівненській області (м. Рівне, вул. Казимира Любомирського, 7).
Більше інформації та рекомендацій з питань охорони праці та застосування трудового законодавства в умовах воєнного стану можна знайти на порталі Держпраці: pratsia.in.ua.
